Як дресирувати кота: основи для початківців

Так, котів можна дресирувати

Котів часто вважають такими, що не піддаються дресируванню, але це не так. Якщо ваш котик прибігає, коли ви кличете його перед вечерею, він, найімовірніше, уже пов’язав цей звук із чимось приємним. Тренування робить таке навчання цілеспрямованим завдяки позитивному підкріпленню: ви винагороджуєте потрібну поведінку, і котик охочіше її повторює.

Коти, імовірно, не прагнуть нам догодити так, як собаки, тож кожне заняття має давати котику зрозумілу причину старатися. Зате тренування — це розвага для його розуму, а ще воно полегшує щоденний догляд: від поїздок у переносці до оглядів у ветеринара.

Знайдіть винагороду, заради якої котик старатиметься

Зазвичай найкраще мотивує їжа: що смачнішими котик вважає ласощі, то охочіше повторюватиме те, за що їх отримав. Оберіть те, що він обожнює, але що швидко з’їдається й не потребує довгого жування. Відкладіть невелику порцію, завершіть, коли вона скінчиться, і трохи зменште того дня звичайну їжу, щоб ласощі не додавали зайвої ваги.

Деякі котики стараються й заради погладжування, улюбленої іграшки чи прогулянки в садку — це може частково замінити ласощі, коли навичка вже стабільна. Якщо котик надто збуджується від їжі, кладіть ласощі на підлогу, а не давайте з пальців.

Короткі заняття в слушний час

Двох-трьох хвилин цілком достатньо. Починайте, коли котик спокійний, але не сонний, у тихій кімнаті, і ніколи не намагайтеся тренувати знервованого чи наляканого кота. Якщо котику подобається, кількох коротких занять на день більш ніж досить.

Якщо винагорода — їжа, спробуйте займатися незадовго до годування, коли котик трохи зголоднів, а не одразу після нього. Зупиняйтеся, поки котику ще цікаво, найкраще — одразу після легкого успіху. Якщо заняття закінчується лише тоді, коли котику набридло, він засвоїть, що піти — це і є спосіб його завершити.

Позначте мить, потім винагородіть

Найважливіше — точність у часі. Винагороджуйте якомога швидше після потрібної дії: якщо пауза задовга, котик навряд чи пов’яже одне з іншим. Цю паузу заповнює маркер — короткий чіткий звук у ту саму мить, коли стається правильна дія. Він дає вам кілька секунд, щоб подати ласощі.

Маркером може бути клікер або одне коротке слово, наприклад «так», яке звучить лише на заняттях і щоразу означає винагороду. Перш ніж чогось навчати, клацніть або скажіть слово й одразу дайте ласощі; повторюйте, доки котик не почне шукати ласощі, щойно почує звук. Клацайте трохи віддалік або приглушіть клікер у кишені, щоб звук не лякав котика. Якщо позначили дію трохи зарано чи запізно, все одно винагородіть. Детальніше про цей перший етап — у нашому посібнику з клікер-тренування.

Будуйте навичку з крихітних кроків

Більшість дій надто складні, щоб опанувати їх за один раз, тож їх формують поступово: винагороджують будь-який маленький рух у правильному напрямку, а потім просять трохи більше. Щоб навчити котика заходити в переноску, спершу можна винагородити погляд у її бік, потім крок до неї, потім обнюхування — і так доти, доки він не зайде всередину сам.

Працюйте над однією метою за раз і змінюйте лише щось одне: відстань, тривалість або місце. Якщо котик вагається чи здається напруженим, поверніться до останнього кроку, який вдавався. Сигнал — слово чи жест — додавайте лише тоді, коли дія вже стабільна. Згодом можна винагороджувати рідше, але не припиняйте зовсім.

Перші навички, з яких варто почати

Відгук на ім’я — м’який перший урок. Скажіть ім’я котика один раз; щойно він подивиться на вас, позначте мить і дайте ласощі, бажано протягом двох секунд. Коли це вдається легко, спробуйте з трохи більшої відстані. Так закладається основа для того, щоб котик приходив на поклик: це знадобиться, коли треба покликати його додому чи відкликати від чогось небезпечного.

Дотик до цілі — ще один легкий старт. Піднесіть до носа котика паличку-ціль або просто долоню; позначайте й винагороджуйте кожен дотик; коли дотики стануть стабільними, відсувайте ціль трохи далі. Котика, який іде за ціллю, можна скерувати на килимок чи в переноску, а та сама ідея, тільки з лапою замість носа, виростає в трюк «дай п’ять».

«Сидіти» — класика, і в нашому посібнику про цю команду все описано покроково. Звикання до переноски — не так ефектно, зате дуже практично: тримайте її як звичну частину інтер’єру, зі знайомою підстилкою й ласощами всередині час від часу, формуйте кожен крок і зачиняйте дверцята лише тоді, коли котик охоче залишається там кілька хвилин.

Стежте за котиком і вчасно робіть паузу

Ознаки того, що котик волів би зупинитися: відходить, завмирає чи напружується, повертає вуха вбік або притискає їх, махає хвостом, по шкірі на спині пробігає хвиля, облизує ніс, раптом починає швидко вилизуватися, зіниці дуже розширені. Деякі котики просто притихають і не рухаються, тож тихий котик — не завжди спокійний.

Помітивши ці ознаки, зробіть паузу, спростіть наступний крок або завершіть заняття; у котика завжди має бути змога піти. Якщо він не любить дотиків до певного місця або змінилися його поведінка, апетит чи туалетні звички, спершу зверніться до ветеринара: причиною може бути біль або хвороба. Якщо котик дуже наляканий чи агресивний, запитайте ветеринара про кваліфікованого фахівця з поведінки котів.

Чого не робити

Ніколи не карайте котика. Крик, бризкання водою, фізичне покарання чи виставлення з кімнати не навчать потрібної поведінки: котик навряд чи пов’яже покарання з тим, що зробив, зате може стати тривожним і почати боятися вас. А поведінка, яку карають лише при вас, може просто перенестися на час, коли вас немає поруч.

Не штовхайте, не тягніть і не утримуйте котика в потрібній позі: примус викликає стрес, а утримування забирає в нього вибір. Сядьте або присядьте замість того, щоб нависати над ним, і не дивіться на котика пильно — коти можуть сприйняти це як загрозу. Не повторюйте сигнал щоразу голосніше й не продовжуйте, коли котику вже нецікаво. Якщо відчуваєте роздратування, зробіть перерву й спробуйте іншим разом.

Ведіть короткий щоденник занять

Кілька рядків після кожного заняття скажуть більше, ніж загальне враження: що ви просили, скільки було спроб і успіхів, яка була винагорода, одна деталь мови тіла й чому ви зупинилися.

Описуйте, а не оцінюйте. «Ціль на рівні носа: 6 спроб, 4 дотики; облизала ніс і пішла після шостої» — з цим можна працювати, а «сьогодні лінувалася» нічого не пояснює. Нуль успіхів — теж інформація: можливо, крок завеликий або винагорода недостатньо цікава. Lapka може перетворити ваші записи на персональну програму й підказати наступний маленький крок на основі того, що сталося насправді.